Days of April | Дні квітня

The days of April are quick and fidgety, like the squirrels on Santa Monica bluffs. Three weeks have gone by, fast and unnoticeable, leaving behind a tickling furry memory. According to the Ukrainian calendar, the spring is already halfway through, and more and more hints of summer are filling the air.

After a brief chill, Los Angeles temperatures once again began to approach their July levels. This makes it even harder to believe that only a few days ago it snowed in eastern Ukraine, and my home town in the west of the country had to turn the central heating back on. Nevertheless, the summer is inexorably taking over the Northern Hemisphere, invincible and undeniable.

It seems that nothing has particularly changed within the last few weeks, yet as I am going through my phone pictures, I realize that April has brought about all kinds of events.

We have celebrated Oma's birthday and Easter. For the second time in my life I’ve made Easter bread, and it’s vanished from our table with spectacular speed. We’ve sung old-school songs with the amazing Schmidt sisters visiting from Germany and eaten vegetarian ramen with Justin’s childhood friend, who’s just returned from Argentina

April made me discover some incredible views onto Downtown, as well as finally step into the Santa Monica library, which I’ve heard so much about, but, for some reason, have never visited before.

During this month I’ve explored the food truck street fair in Venice, ate an unforgettable focaccia at Felix on Abbot Kinney, discovered the wonderful Lunetta All Day on Pico and 25th, got my first taste of authentic gumbo and tried out a bunch of new recipes.

Also, not so long ago, an incredible new friend with an exotic name, Gauhar, has brightened up my life. She is the first Turkmenistan national that I’ve ever come across, and within just a few weeks of knowing each other she already made me feel completely intrigued by this mysterious country. Gauhar radiates that inexplicable energy that I’ve missed so much when talking to local women and that gives me the feeling of ease and joy every time we meet.

During this month I grew so used to our joined consumption of buckwheat all over Santa Monica that I don't even know what I will do when Gauhar flies back home. Maybe I just won't let her go :)


























Дні квітня вертляві і прудкі, як білки в парку прибережної Санта-Моніки. Три тижні збігли швидко й непомітно, залишивши по собі пухнастий лоскітливий спогад. За українським календарем, минуло вже більше половини весни, і в повітрі дедалі частіше з’являються натяки на літо.

Після короткочасної прохолоди, температури в Лос-Анджелесі знову почали наближатися до липневих, від чого мені просто-таки не віриться, що у Харкові кілька днів тому міг випасти сніг, а у моєму рідному Нетішині нещодавно знову вмикали центральне опалення. Однак, як би там не було, літо невідворотно наближається до Північної півкулі, непереможне і неспростовне.

За ці кілька весняних тижнів, здається, нічого особливо не змінилося. Водночас, коли я переглядаю свої телефонні фотоархіви, то розумію, що квітень, ще навіть не закінчившись, вмістив у себе силу силенну подій.

Ми відсвяткували День народження бабусі і зустріли Великдень. Я вдруге в житті спекла пасочки, і вони розійшлися із феноменальною швидкістю. Ми співали традиційні пісні із чудесними гостями із Німеччини, сестричками Шмідт, і куштували вегетаріанський вермішелевий суп, ramen, із Джастіновим другом дитинства, який щойно повернувся з Аргентини.

Протягом квітня доля занесла мене у віддалені куточки Лос-Анджелеса, звідки відкриваються неймовірні краєвиди із силуетом Даунтауна на обрії, і в бібліотеку Санта-Моніки, про яку я стільки чула, але до якої чомусь ніяк не мала нагоди втрапити. За цей місяць я встигла побувати на вуличному ярмарку їжі у Веніс, з’їсти незабутню свіжеприготовану фокачу у Felix на Abbot Kinney, відкрити для себе чудесну Lunetta All Day на Pico і 25-вулиці, вперше в житті скуштувати справжнє луїзіанськe гамбо (ситна пряна юшка із купою морепродуктів і шматочками ковбаски), і випробувати кліька нових рецептів.

А ще у моєму житті не так давно з’явилася неймовірна подружка із екзотичним ім’ям Гаухар. Вона, напевно, перша жителька Туркменістану, з якою мені випала нагода поспілкуватися, і за кілька тижнів нашого знайомства вже встигла заінтригувати мене цією загадковою країною. Гаухар випромінює ту непояснювану енергію, якої мені так не вистачало у місцевих жінках і від якої стає так легко і радісно на душі при кожній нашій зустрічі.

За цей місяць я вже так звикла до наших спільних поїдань гречки по всіх закутках Санта-Моніки, що я навіть не уявляю, що робитиму коли Гаухар полетить назад на Батьківщину. Можливо, я просто її не пущу :)


























SaveSaveSaveSave
SaveSave

Comments

Popular posts from this blog

Christmas in our hearts / Різдво у серці

Скарбничка радощів

The Thrilling Freedom of the Unknown

Something Cozy / Щось затишне

Карусель

Treasure chest

Everything is coming back / Все повертається

February. Snapshots // Лютий. Калейдоскоп.

Raindrops / Краплі