Winter Time | Зимовий час

I never liked switching back from daylight saving time. As sweet as it was, the prospect of getting an extra hour of sleep was invariably marred by the prospect of not seeing any sunshine after 5 pm. The only desire that the endless evenings evoked in me was to succumb to winter hibernation or, at least, melancholy. It wasn't until this fall that I started appreciating the long hours of darkness.

This year I wait for the evening with some tremulous excitement. As the deep purple shades are taking over the sky after the sunset, an anticipation of something unusual is crawling into my chest. It seems that some magical fairy is about to flutter out from a nearby nook, or a gray-bearded wizard is to appear any moment, his cloak embroidered with silver stars. If they do, they will hardly catch me by surprise.

Chasing the fading sky on my way home from work, I rediscover how much I adore being on the road at night. When the silhouettes of the world dissolve in the darkness, it becomes so surprisingly easy to be here, be now. So easy to trust the road and to believe that it will take you exactly where you need to go.

Also at night, lit with street and window lights, cities acquire that irresistible holiday charm that takes over the world around Christmas and New Year.

There's life hiding behind every twinkle.
There's a story waiting behind every window.
Every corner might prove to be a hideaway of a gnome.
Every door can turn out to be a gate to a different world.

These days I try anything to linger in the city as long as possible. There is so much pleasure in walking the evening streets, watching them come alive with string lights and shop window decorations, and sensing the hints of the approaching holidays in the air. This atmosphere does not yet carry the hype that usually emerges shortly before major festivities. Nevertheless, there is some undeniable cheerful secrecy floating through it, and the very awareness of my implication in it wakes up certain mischief in me.

I wrap up this mischief in crispy colorful paper and carry it home. There I unfold the package with a sly smile on my face, then light a cedar and balsam candle, put on some jazz, make myself a cup of melissa tea and retrieve a carefully hidden piece of chocolate from my secret sweets box. And at this point, all household chores turn into little witchcraft rituals, and the approach of a miracle becomes something certain and undeniable, something that will definitely come true as long as I wait for it long enough.

So I wait. I wrap myself in thick knitted cardigans, turn up the voice of Ella Fitzgerald and pour more spices into my tea. Occasionally, I step outside to look into the deep sky, which, just like the cloaks of all respectable wizards, is embroidered with silver stars.

And there, under the gaze of the night sky, I start feeling gratitude towards the darkness.

For all the secrets and possibilities it hides in itself.
For all the time it gives for thinking.
For all the space it leaves for magic.
For all the freedom it promises.

After all, darkness comes into our lives, so that we have something to pour our light into.














Я ніколи в житті не любила переходити на зимовий час. Хоч яка солодка, перспектива додаткової години сну незмінно затьмарювалася фактом настання темної пори доби о п’ятій вечора. Нескінченні години без сонця навіювали одне-єдине бажання — впасти в зимову сплячку або принаймні меланхолію. І лише, здається, цієї осені я вперше оцінила довгі години темряви.

Цього року настання вечора я чекаю із якимось трепетним хвилюванням. Разом із густо-фіолетовими відтніками, які заповнюють небо після заходу сонця, у мої груди прокрадається очікування чогось незвичайного. Здається, ось-ось із якогось закутка випурхне фея або ж вийде сивобородий чарівник у розшитій срібними зірками мантії, і я анітрохи цьому не здивуюся.

Їдучи з роботи наздогін згасаючому небу, я пригадую, що насправді обожнюю мандрувати нічними дорогами. Коли обриси довколишнього світу повністю розчиняються у темряві, раптом стає так легко бути тут, бути зараз. Так легко довіряти дорозі і вірити в те, що вона приведе тебе саме туди, куди потрібно.

А ще уночі, освітлені вогниками ліхтарів і вікон, міста набувають того непереборного святкового шарму, який заволодіває світом напередодні Нового Року та Різдва.
За кожним вогником чаїться життя. 
За кожним віконцем чекає якась історія. 
Кожен куточок раптом стає потенційним прихистком домовичка. 
Кожні двері можуть виявитися порталом у інший світ.

Цими днями я намагаюся будь-що затриматися в місті якомога довше. Мені так подобається ходити вечірніми вулицями, спостерігати, як вони оживають гірляндами і вітринами, вловлювати в повітрі натяки на наближення свята. У цій атмосфері ще немає того ажіотажу, який зазвичай виникає перед визначними датами. Але в ній неспростовно відчувається якась весела таємничість, і від самого усвідомлення своєї причетності до неї у мені прокидається дитяча пустотливість.

Цю пустотливість я загортаю у хрумкий подарунковий папір і несу додому. Удома, хитро усміхаючись, я розгортаю пакунок, потім запалюю свічку із ароматом кедру і бальзаму, вмикаю джаз, заварюю мелісовий чай і дістаю із сховку ретельно припасену шоколадку. І тоді усі хатні клопоти перетворюються на маленькі чаклунські обряди, а наближення дива стає чимось беззаперечним і невідворотним, що обов’язково здійсниться, варто лише його дочекатися.

Тому я чекаю. Загортаюся в товсті кардигани, підсилюю голос Елли Фітцджеральд і підсипаю спецій у чай. А ще час від часу виходжу надвір, щоб подивитися на глибоке небо, яке, як і мантії всіх поважних чарівників, теж розшите срібними зірками.

І там, перед очима нічного неба, я починаю відчувати вдячність до темряви. За усі ті таємниці і можливості, які вона чаїть у собі. За час, який вона дає на роздуми. За простір, який вона залишає для магії. За свободу, яку вона віщує.

Зрештою, темрява приходить у наші життя саме для того, щоб нам було що наповнювати світлом.
















Comments

Popular posts from this blog

Валізи

Достатньо для щастя | Enough for Happiness

PSL / Гарбузово-пряне лате

Хвилі

Treasure chest

Days of April | Дні квітня

Скарбничка радощів

The Thrilling Freedom of the Unknown

Christmas in our hearts / Різдво у серці