Хвилі
У той час, коли більшість Європи та Північної Америки загортається в шарфи, шурхотить листям у парках, варить глінтвейни і подекуди навіть ловить перші сніжинки, Лос-Анджелес охопила спека, рівні якій не в змозі пригадати навіть корінні мешканці міста. Ось уже кілька днів поспіль узбережжя розпікається до небачених 40 за Цельсієм, а звичний океанський бриз змінився гарячим, посушливим вітром, від якого годі шукати порятунку. У таку спеку усе набуває особливого контрасту. Чіткішають обриси Санта-Моніки, Палос Вердес і навіть зазвичай невидимого острову Каталіна, так немов хтось відкриває картинку дійсності у редакторі зображень і на максимум виставляє регулятор різкості. Чомусь у такі моменти світ завжди починає видаватися мені якимось несправжнім. Хоча, може, усе навпаки. Можливо, спека лише плавить серпанок ілюзій, залишаючи усе таким, яким воно є в дійсності. Як-не-як вітер має здатність зривати маски. Протягом дня ми шукаємо прихистку в місцевих оазисах —кондиціонованих офісах,