Christmas in our hearts / Різдво у серці

On the verge of the holidays, time always flies so fast, so uncontrollably. Catholic Christmas is in less than a week, and I haven’t even realized when this December has gone by. It seems we were just decorating the house with pumpkins and setting an abundant table for Thanksgiving, and yet there’s a a marvelous white-and-gold Christmas tree shining in our living room, and gifts are popping up underneath it one by one.

During these festive day I feel a little bit like a fairy. There are so many things to accomplish! Choosing presents for everyone and wrapping them in beautiful paper, baking ginger cookies and glazing tangerines with chocolate, writing Christmas cards and sending them all over the US, and, of course, stocking up on candles and spices for hot wine.

Every evening lights and music fill our house. I have learnt by heart almost all of the Christmas songs and keep singing along with Frank Sinatra, dancing around the kitchen while baking eggplant parmiggiana. I also take every opportunity to put on a serious face and remind my loved ones that

You better watch out,
You better not cry,
You better not pout,
I'm telling you why:
Santa Claus is coming to town!*

California Christmas is much different from Ukrainian or even Western European one. In Orthodox Europe, it usually lurks until the very Christmas Eve, only to burst into a three-week-long celebration later. In the US, it sneaks into the house with the first days of December, mischievous and joyful, like the laughter of kids that ran outside for the first snowball fight of the year.

On this side of the ocean, a lot of things work differently. We have no snow, nor street vendors selling hot wine, nor cheerful Christmas markets that bring alive Europen town squares. Yet we have the thing that matters the most – the undeniable feeling of Christmas in our hearts.

---- 

Перед святами час завжди плине так швидко, так нестримно. Менш, ніж за тиждень, - католицьке Різдво, а я і не зчулася, як пролетів грудень. Здається, ми лише щойно оздоблювали дім гарбузками і накривали рясний стіл на День подяки, а в нашому залі вже красується дивовижна ялинка, прикрашена у біло-золотистій гамі, під якою, один за одним, з’являються різдвяні подарунки.

У ці передсвяткові дня я почуваюся трохи феєю. Потрібно стільки всього встигнути! Підібрати кожному подарунок і загорнути його в красивий папір, спекти імбирного печива і покрити шоколадом мандаринки, а ще – розіслати в усі куточки Америки святкові листівки. І, звичайно, запастися свічками і спеціями для глінтвейну.

Щовечора наш будинок наповнюється вогнями і різдвяною музикою. Я вже вивчила напам’ять майже всі традиційні пісні і невтомно підспівую Синатрі, пританцьовуючи по кухні під час приготування баклажанної запіканки. А ще – з поважним виглядом нагадую рідним, що:

You better watch out,
You better not cry,
You better not pout,
I'm telling you why:
Santa Claus is coming to town!*

Каліфорнійське Різдво багато чим відрізняється від українського чи навіть західноєвропейського. В православній Європі воно зазвичай чаїться аж до самого Святвечора, щоб потім вибухнути тритижневим святкуванням. В Америці ж Різдво прокрадається дім вже із першими днями грудня, пустотливе і радісне, як сміх дітлахів, що вперше вибігли пограти у сніжки.

По цей бік океану, багато чого влаштовано інакше. Тут немає снігу, вуличних яток із глінтвейном і веселих різдвяних ринків, якими оживають площі європейських міст. Зате є найголовніше – відчуття Різдва у серці.

*Ти краще зважай,

Ти краще не плач,

Ти краще не дуйся,

Кажу тобі, чому:

В місто скоро приїжджає Санта Клаус!