Autumn in Los Angeles


Autumn is coming to California. It is not immediately noticeable, and you cannot track her down by the carelessly dropped red leaflets or crispy coolness of hazy mornings. It does not seduce you with the smells of dry burnt leaves or moist ripe apples. The only thing that makes Los Angeles autumn recognizable is the sun. In the summer, it always goes to sleep far behind the mountains, but now every day it puts its bed closer and closer to the ocean. September California sun is no less warm or cheerful than its August brother. Only now it gets tired a little bit quicker, so every time it cuts down its workday by a few minutes.
 

On autumn evenings, we try to go home as soon as possible, so that we have time to plunge in the golden mist over the Pacific Coast Highway and to see how one by one the windows of Santa Monica high-rises light up with blazing light. On autumn evenings, one can feel the value of time especially well, just as the value of anything else.



They say that autumn is the most beautiful season on the Southern California Coast. Longer nights only mean one thing: more time to sit outside with a cup of CocoCaramel Sea Salt tea and watch movies - or simply watch the sky, seeking out the sly planes that pretend to be stars. Occasionally, it goes vice versa, and one of the stars pretends to be an airplane and recklessly dashes through the sky, until it lands at some invisible intergalactic airport. I have never understood how people manage to make wishes upon shooting stars. So now I tell fortunes on the little lights of the night planes.


“Autumn in New York, why does it seem so inviting?” the dark honey of Ella Fitzgerald’s voice flows down my headphones, and I start feeling that a yellow maple leaf is about to fall into my cup from somewhere. I try to recall at least one song about autumn in Los Angeles. Nothing comes to my mind. Vying with Ella, I begin to hum my own version:

Autumn in LA, the gleaming rooftops at sundown
Autumn in LA, it lifts you up when you’re run down

 I smile to myself: not all songs have been written yet.

Autumn is coming, and, maybe for the first time in my life, I don’t get a pinching feeling in my chest because something is coming to an end. Autumn is only beginning. Just as anything else.


---------------------------

У Каліфорнію йде осінь. Вона не одразу помітна, її не вистежиш по необачно зронених червоних листках чи хрумкій прохолоді задимлених ранків. Вона не зваблює запахом сухого паленого листя чи вологих стиглих яблук. Єдине, по чому можна впізнати лос-анжелеську осінь - це сонце. Влітку воно завжди лягає спати далеко за горами, а тепер із кожним днем стелиться все ближче і ближче до океану. Вересневе каліфорнійське сонце теплом і життєрадісністю не поступається серпневому, просто тепер воно втомлюється трошечки швидше і щоразу на кілька хвилин скорочує свій робочий день. 

Осінніми вечорами ми намагаємося вирушити додому якомога раніше, щоб встигнути зануритися очима у золотаве марево над Pacific Coast Highway і побачити, як одне за одним займаються сліпучим вогнем вікна багатоповерхівок Санта-Моніки. Осінніми вечорами цінність часу чомусь відчувається особливо добре. Як і усього іншого.


Кажуть, осінь - найкрасивіша пора на узбережжі Південної Каліфорнії. Довші ночі означають одне: більше часу для того, щоб сидіти надворі із кружкою шоколадного чаю і дивитися фільми - або просто дивитися на небо, вишукуючи хитрі літаки, що прикидаються зірками. Зрідка стається і навпаки, і котрась із зірок, удаючи із себе літак, стрімголов проноситься по небу, аж доки не приземляється у якомусь невидимому міжгалактичному аеропорту. Я ніколи не розуміла, як люди встигають загадувати бажання на падаючі зірки. Тому тепер я ворожу на вогники нічних літаків.


“Autumn in New York, why does it seem so inviting?” - темним медом тече у навушниках чудесна Елла Фітцжеральд, і мені починає здаватися, що ось-ось у моє горнятко звідкись прилетить жовтий кленовий листок. Я намагаюся згадати бодай якусь пісню про осінь у Лос-Анжелесі. Нічого не спадає на думку. Я наперебій із Еллою починаю мугикати свою версію:

Autumn in LA, the gleaming rooftops at sundown
Autumn in LA, it lifts you up when you’re run down

 Усміхаюся: таки не всі пісні вже написано.

Іде осінь, а мені чи не уперше в житті не щемить у грудях від того, що щось закінчується. Осінь лише починається. Як і усе інше.





Comments

Post a Comment

Popular posts from this blog

Валізи

Image
Якщо щось зникає із життя разом зі снігом, сльотою і безнадійною сірістю зимових циклонів, то це відчуття часу. Серед вічної зелені і сонця так легко впасти в ілюзію, що час стоїть на місці, що нічого нікуди не рухається, а отже, нічого ніколи не зміниться, що пальми завжди будуть зеленими, люди молодими, життя безтурботним. Цього року я, здається, зовсім загубила відчуття плину часу. На фоні денного потепління Новий Рік настав настільки несподівано, що я ледве встигла озирнутися на рік, що минув, і занотувати його уроки і радощі. Здається, я тільки-тільки налаштувалася на атмосферу новорічних див, а деякі сусіди вже почали знімати зі своїх будинків різдвяні ліхтарики і розбирати ялинки. Маленька дівчинка у мені розгублено кліпає очима і не розуміє, куди подівся Дід Мороз і як вона зуміла його проґавити. Час, як виявляється, може бути дуже кокетливою штукою. Спершу він переконує тебе, що він увесь твій, а потім ошелешує відкриттям того факту, що його вже майже не лишилося. Позитив
Read more

Winter Time | Зимовий час

Image
I never liked switching back from daylight saving time. As sweet as it was, the prospect of getting an extra hour of sleep was invariably marred by the prospect of not seeing any sunshine after 5 pm. The only desire that the endless evenings evoked in me was to succumb to winter hibernation or, at least, melancholy. It wasn't until this fall that I started appreciating the long hours of darkness. This year I wait for the evening with some tremulous excitement. As the deep purple shades are taking over the sky after the sunset, an anticipation of something unusual is crawling into my chest. It seems that some magical fairy is about to flutter out from a nearby nook, or a gray-bearded wizard is to appear any moment, his cloak embroidered with silver stars. If they do, they will hardly catch me by surprise. Chasing the fading sky on my way home from work, I rediscover how much I adore being on the road at night. When the silhouettes of the world dissolve in the darkness, it become
Read more

Достатньо для щастя | Enough for Happiness

Image
What I love about the summer is its unbelievable, never-ending generosity. Everything – sun, daylight, life – is such so plentiful during this season. Even Southern California, which is used to having fresh fruit and veggies throughout the year, explodes with some unfathomable abundance during these magical months. This stunning bounty invariably makes me feel as if I am visiting some treasured friends or family , whom I haven’t seen for a while, and the lady of the house, wealthy, hospitable and experienced, is feeding me like her most beloved child. Every week at the farmer’s market I buy more tomatoes and nectarines than I am capable of carrying, yet, miraculously, they disappear from our table and fridge within just days. It seems that the resilient tiny cherry tomatoes have never tasted so sinfully sweet. For a box of these colorful delights, I would easily sacrifice the most decadent piece of chocolate cake, whereas the vertiginous smell of ripe melons could pretty much lur
Read more

PSL / Гарбузово-пряне лате

Image
It all starts with a Pumpkin Spice Latte. I can pretend as much as I want to that the astronomical summer still has almost two weeks to go, remind myself of the upcoming heat brought by Santa Ana winds, or reminisce of the last year’s boiling November. Yet as soon as PSL returns to Starbucks menu, I know I have to bid an official farewell to the summer. This time I was postponing the moment for as long as I could. Spoiled by warm Spanish nights, I was still cherishing a hope that we could somehow squeeze the balmy Andalusian warmth into our suitcase, somewhere in between the bottle of 2010 red discovered in Granada and my new carefree dress bought in Seville, and that we’d manage to smuggle that warmth into California. Metal detectors will fail to find it, we will “forget” to mention it on our customs declaration, no one will ever now. We have a chance. During the layover in Chicago our baggage got lost. We were waiting for it till the very last bag at LAX, then spent 15 minutes ex
Read more

Скарбничка радощів

Image
З наближенням літа світ стає невблаганно теплішим, світлішим, кольоровішим. Вулиці Санта-Моніки потопають у фіолетовому цвіті, ночі в Даунтауні пахнуть жасмином, мінімалістичні лінії платанів на провулку Virginia Place  у Беверлі-Хіллз, щ о так нагадують мені зимовий Париж, несподівано вибухають зеленню крон. Усе розширюється, розвивається, розростається. Усього стає більше. Усе іде на краще. Сп’яніла від цього неочікуваного буяння і достатку, здається, я навіть не помічаю, що ночі подекуди досі змушують мене кутатися в пухнастий шалик і вмикати обігрівач. Навіть у найпохмуріші ранки передчуття літа невідворотно наповнює повітря. Так вловлюєш схвилювання акторів за завісою за кілька хвилин до початку вистави. Так відчуваєш присутність сонця за цупким покривалом вранішніх хмар. У минулу неділю монах в улюбленому Lake Shrine озвучив безцінну ідею про те, що всім нам потрібно культивувати в собі каталог позитивних спогадів. Ця ідея негайно мені припала до душі, бо я вже кілька т
Read more

Хвилі

Image
У той час, коли більшість Європи та Північної Америки загортається в шарфи, шурхотить листям у парках, варить глінтвейни і подекуди навіть ловить перші сніжинки, Лос-Анджелес охопила спека, рівні якій не в змозі пригадати навіть корінні мешканці міста. Ось уже кілька днів поспіль узбережжя розпікається до небачених 40 за Цельсієм, а звичний океанський бриз змінився гарячим, посушливим вітром, від якого годі шукати порятунку. У таку спеку усе набуває особливого контрасту. Чіткішають обриси Санта-Моніки, Палос Вердес і навіть зазвичай невидимого острову Каталіна, так немов хтось відкриває картинку дійсності у редакторі зображень і на максимум виставляє регулятор різкості. Чомусь у такі моменти світ завжди починає видаватися мені якимось несправжнім. Хоча, може, усе навпаки. Можливо, спека лише плавить серпанок ілюзій, залишаючи усе таким, яким воно є в дійсності. Як-не-як вітер має здатність зривати маски. Протягом дня ми шукаємо прихистку в місцевих оазисах —кондиціонованих офісах,
Read more

Something Cozy / Щось затишне

Image
Recently I've developed a hard-to-keep-secret obsession with farmers market, and I am enjoying every moment of it.  It seems that I've never derived so much satisfaction from waking up early, walking up the stairs on Arizona Avenue and entering the magical world that unfolds in Downtown Santa Monica every Wednesday morning.  I buy a few peaches and a cup of chocolate macadamia coffee and run around with my phone camera, spying on the life around me, absorbing colors, smells and sounds.  I marvel at the buckets overflowing with stock flowers and buttercups. I meditate on grapefruits, tight with juice and glowing in the morning sunlight. I peak at the big fragrant loaves bread, resting heavily in baskets covered with unbleached linen. I get lost in the deep greenery of the bundles of spinach, arugula and Roman lettuce.  Most of all, however, I revel in observing people. Thin elderly ladies carrying canvas totes filled with leeks and artichokes. Sturdy Latino fami
Read more

Treasure chest

Image
As the summer is approaching, the world is getting warmer, lighter, and more colorful. Santa Monica streets are drowning in purple blossoms. Downtown nights smells of jasmine. Minimalistic lines of sycamores on Virginia Pl. in Beverly Hills, which remind me of Paris in spring, all of a sudden explode with the green profusion of leaves.  Everything is expanding, developing, growing. Everything is becoming bigger. Everything is getting better. Intoxicated with this unexpected revel and abundance, I don't seem to notice that some nights still make me wrap myself up in a fluffy shawl and turn on the heater.   Even on the gloomiest mornings, the anticipation of summer is irrefutably filling the air. This is how one senses the nervousness of the actors waiting behind the curtain a few minutes before the performance. This is the way one feels the presence of the sun behind the thick blanket of the morning clouds. Two Sundays ago, a monk at my beloved Lake Shrine was talking
Read more

Christmas in our hearts / Різдво у серці

Image
On the verge of the holidays, time always flies so fast, so uncontrollably. Catholic Christmas is in less than a week, and I haven’t even realized when this December has gone by. It seems we were just decorating the house with pumpkins and setting an abundant table for Thanksgiving, and yet there’s a a marvelous white-and-gold Christmas tree shining in our living room, and gifts are popping up underneath it one by one. During these festive day I feel a little bit like a fairy. There are so many things to accomplish! Choosing presents for everyone and wrapping them in beautiful paper, baking ginger cookies and glazing tangerines with chocolate, writing Christmas cards and sending them all over the US, and, of course, stocking up on candles and spices for hot wine. Every evening lights and music fill our house. I have learnt by heart almost all of the Christmas songs and keep singing along with Frank Sinatra, dancing around the kitchen while baking eggplant parmiggiana. I also t
Read more

Days of April | Дні квітня

Image
The days of April are quick and fidgety, like the squirrels on Santa Monica bluffs. Three weeks have gone by, fast and unnoticeable, leaving behind a tickling furry memory. According to the Ukrainian calendar, the spring is already halfway through, and more and more hints of summer are filling the air. After a brief chill, Los Angeles temperatures once again began to approach their July levels. This makes it even harder to believe that only a few days ago it snowed in eastern Ukraine, and my home town in the west of the country had to turn the central heating back on. Nevertheless, the summer is inexorably taking over the Northern Hemisphere, invincible and undeniable. It seems that nothing has particularly changed within the last few weeks, yet as I am going through my phone pictures, I realize that April has brought about all kinds of events. We have celebrated Oma's birthday and Easter. For the second time in my life I’ve made Easter bread, and it’s vanished from our table
Read more