Somewhere Close / Десь поруч

Spring is sneaking into Los Angeles. Officially, there are still two months left until her inauguration. However, here and there, she is sending you secret  signals, leaving you encoded messages and giving you subtle hints.

During your walks, you catch the sudden smell of the ocean in the air and understand that this fragrance does not belong to the winter. Sometimes you notice, surprised, that the sun has become unexpectedly friendly, to the extent that there is nothing you can do, but take off your warm sweaters and cardigans and place your pale skin under the sun beams. When one January day you come across a cherry blossom tree in a neighbor’s Japanese garden, the tree that you have never seen there  – ever, you could swear! – you will have no doubt: the spring is somewhere close.

Friends from Europe will tell you stories of snow and relate weather forecasts of "up to -24C at night". You will come across shots of painfully familiar places with naked trees and the air turning gray because of the clouds. The calendar will insist that there is long, long time to go till the astronomical spring. You won't argue. You will nod amenably and go about your business, but ever since then you will have a secret, you will have a clandestine reason to smile.

She is close, she is so unnoticeably and unmistakably close. You recognize her in the accidentally fallen flower petals. You acknowledge her in the buzz of solitary bees. You catch her in the strokes of hummingbirds' wings. Maybe, you are even carrying her inside yourself.

-----
Весна непомітно прокрадається до Лос-Анджелеса. Офіційно, до її інавгурації залишилося цілих два місяці. Однак, то тут, то там, вона посилає Вам таємні сигнали, залишає зашифровані повідомлення, подає тонкі натяки.

Під час прогулянок Ви раптом вловлюєте в повітрі запах океану, і розумієте, що цей аромат належить не зимі. Інколи Ви з подивом помічаєте, що сонце стає неочікувано дружелюбним, настільки, що у Вас не залишається іншого виходу, як знімати із себе светри і кардигани і підставляти теплим променям зблідлу шкіру. І коли одного січневого дня у сусідському японському дворику Ви натрапите на квітучу сакуру – яку ніколи, Ви готові заприсягтися, ніколи раніше там не бачили, – у Вас не залишиться жодних сумнівів: весна десь поруч.

Друзі із Європи будуть розповідати Вам про сніг і переказувати прогнози про “до мінус 24 уночі”. В Інтернеті Ви натраплятимете на знімки болюче знайомих місць із оголеними деревами і сірим від хмар повітрям. Календар уперто переконуватиме, що астрономічної весни ще чекати і чекати. Ви не встрягатимете у суперечку, Ви слухняно кивнете і рушите далі у справах, але відтоді у Вас з’явиться таємниця, відтоді у Вас з’явиться відомий лише Вам привід усміхатися.

Вона вже близько, вона так непомітно і так безпомилково близько. Ви впізнаєте її у випадково зронених пелюстках. Ви вгадуєте її у дзижчанні поодиноких бджіл. Ви вловлюєте її у помахах крил давно не бачених колібрі. Можливо, Ви навіть носите її у собі.

SaveSave