The Truth is in the Road

Найбільш підходящий прикметник, щоб описати попередні півтора тижня, – “сумбурні”. У якихось десять днів вмістилася сила силенна подій, зустрічей і новин, не завжди зв’язних, не завжди зрозумілих, не завжди очікуваних. Але чи ж не саме такі речі з часом складаються у те, про що ми потім згадуємо як про захоплюючі пригоди? Уперше в житті   я мала справу із лос-анджелеським поліцейським, який оштрафував мене за те, що почала переходити дорогу вже тоді, коли почався відлік часу до червоного світла. Я була трохи шокована, хоч, напевно, і менше за свого чоловіка, який із таким не стикався за все своє корінне каліфорнійське життя. Виявилося, що такі штрафи – фішка поліції Даунтауна. Так що будете в тих краях – дивіться уважно по боках, якщо вам тільки не кортить долучитися до місцевого фандрейзера на користь міста :) А наступного дня дорогою в Санта-Моніку у мене зламався телефон. Хоч я до нього, у порівнянні із середньостатистичним американцем мого віку, не надто і...

As the summer is approaching, the world is getting warmer, lighter, and more colorful. Santa Monica streets are drowning in purple blossoms. Downtown nights smells of jasmine. Minimalistic lines of sycamores on Virginia Pl. in Beverly Hills, which remind me of Paris in spring, all of a sudden explode with the green profusion of leaves.  Everything is expanding, developing, growing. Everything is becoming bigger. Everything is getting better. Intoxicated with this unexpected revel and abundance, I don't seem to notice that some nights still make me wrap myself up in a fluffy shawl and turn on the heater.   Even on the gloomiest mornings, the anticipation of summer is irrefutably filling the air. This is how one senses the nervousness of the actors waiting behind the curtain a few minutes before the performance. This is the way one feels the presence of the sun behind the thick blanket of the morning clouds. Two Sundays ago, a monk at my beloved Lake Shrine was tal...